Алгебра і почтаки аналізу. 11 клас. Вправи. Самостійні роботи.Тематичні контрольні роботи.

Рівень стандарту.Академічний рівень

(Видання 2-е, перероблене)

Фрагмент для ознайомлення (~0,65 Mb, PDF)

ПЕРЕДМОВА

Посібник містить дидактичні матеріали з курсу алгебри 11-го класу рівня стандарт та академічного рівня: 823 вправи; диференційовані за складністю самостійні роботи (8 рівня стандарт та 11 академічного рівня); 5 тематичних контрольних робіт рівня стандарт та 7 тематичних контрольних робіт академічного рівня, кожна з яких подана у двох рівноцінних варіантах.

Назви розділів та пунктів посібник відповідають назвам тем програми, тому посібник легко адаптується до діючих підручників. Для зручності користування посібником у назві кожної самостійної роботи та тематичної контрольної роботи відбито їх тематику. В кінці посібника наведено відповіді та вказівки до абсолютної більшості вправ. До самостійних та тематичних контрольних робот відповіді відсутні. Тому вчитель, придбавши посібник на весь клас (або один примірник на парту) може використовувати його під час будь-якого уроку (закріплення нових знань, перевірки знань, тощо).

Нижче розглянемо деякі особливості посібника та роботи з ним.

1. Вправи. Посібник містить вправи для класних і домашніх робіт. Вправи, рекомендовані для домашнього виконання, підкреслені. Задачі, позначені кружечком (°), відповідають початковому та середньому рівням навчальних досягнень; задачі без цієї позначки — достатньому та високому рівням навчальних досягнень. Достатня кількість дасть змогу вчителю використовувати посібник практично на кожному уроці та давати по ньому домашні завдання.

2. Самостійні роботи. У посібнику подано добірку диференційованих за складністю самостійних робіт. Використано позначення: С(ст) для самостійних робіт рівня стандарт та С(ак) для самостійних робіт академічного рівня з відповідним номером. Після номера вказано одну з літер А, Б або В (наприклад, С(ак)-2Б) відповідно до рівня складності цієї роботи:

А — самостійна робота, що відповідає початковому та середньому рівням навчальних досягнень;

Б — самостійна робота, що відповідає достатньому рівню навчальних досягнень;

В — самостійна робота, що відповідає високому рівню навчальних досягнень.

Для кожного рівня подано два рівноцінні варіанти. Кожна самостійна робота містить 3 завдання і розрахована на 15 – 30 хв. (залежно від теми). Самостійні роботи мають, як правило, навчальний характер і не призначені для оцінювання знань учнів. Якщо вчитель захоче оцінити роботу, то кожне завдання рівня А автор пропонує оцінювати в 2 бали, рівня Б — в 3 бали, рівня В — в 4 бали. Таким чином, максимальна оцінка за роботу рівня А — 6 балів, рівня Б — 9 балів, рівня В — 12 балів. Під час оцінювання кожного завдання вчитель може застосовувати систему, що подана нижче (для оцінювання тематичної контрольної роботи). Рівень самостійної роботи, що виконує учень, як правило, визначає вчитель.

3. Тематичні контрольні роботи (надалі — ТКР). Використано позначення: ТКР(ст) для тематичних контрольних робіт рівня стандарт та ТКР(ак) для тематичних контрольних робіт академічного рівня з відповідним номером. Кожна ТКР містить як завдання, що відповідають початковому та середньому рівням навчальних досягнень (вони позначені кружечками), так і завдання, що відповідають достатньому та високому рівням навчальних досягнень. Всі завдання оцінено в балах таким чином, що максимально оцінка за ТКР дорівнює 12 балам. Кожна ТКР розрахована на один урок. Звичайно, вчитель може збільшити або зменшити як кількість ТКР, так і кількість завдань у кожній ТКР, змінивши при цьому оцінювання в балах таким чином, щоб сума балів дорівнювала 12.

Автор пропонує на першому етапі вести оцінювання кожного завдання в звичній для вчителя математики системі «плюс-мінус»:

« + » (плюс) — учень повністю розв’язав вправу;

«±» (плюс-мінус) — хід розв’язування вправи правильний, але допущено помилки логічного або обчислювального характеру, які привели до неправильної відповіді;

«» (мінус-плюс) — завдання не закінчено, але учень суттєво наблизився до повного розв’язання, виконавши, не менше його половини;

« – » (мінус) — учень почав розв’язувати вірно (наприклад, зробив малюнок, записав фрагмент розв’язання), але виконав завдання менше ніж на половину;

«0» (нуль) — учень не починав завдання або почав невірно.

На другому етапі вчитель переводить оцінку з термінології «плюс-мінус» в бали. Пропонується наступна шкала.

Максимальнийбал за завдання	Оцінки в системі “плюс-мінус”. Переведення в бали
	+	±	±	–
1	1	0,5	0,5	0
2	2	1,5	1	0,5
3	3	2 – 2,5	1 – 1,5	0,5
4	4	3	2	1

Природним є те, що оцінкою роботи є сума балів, отримана учнем за виконання кожного завдання окремо. Якщо сумою є не ціле число (а саме — це число має п’ять десятих), то користуємося звичним правилом округлювання (наприклад, 9,510)

Передмова до другого видання

Друге видання посібника перероблено відповідно до програми 2010 року.

З моменту виходу першого видання автор отримав чимало відгуків. Деякі з них містять пропозиції, направлені на покращення посібника. Враховуючи ці поради, автор значно розширив розділ відповідей та вказівок до вправ. Крім того, в тексті посібника були виправлені друкарські та авторські помилки.

Автор щиро дякує всім своїм учням та, особливо, своєму синові Дмитру Істеру, які брали участь в апробації першого видання посібника.

Попередня книга Наступна книга